2-а хронiкиРозділ 7 |
|
1 |
|
2 І священики не могли ввійти до Господнього дому, бо слава Господня напо́внила дім Господній! |
|
3 А всі Ізраїлеві сини бачили, як схо́див огонь та Господня слава на храм той, і вони попа́дали обли́ччям до землі на підло́гу з камінних плит, і вклони́лися до землі, і дякували Господе́ві: „Добрий бо Він, бо навіки Його милосе́рдя!“ |
|
4 А цар та ввесь народ прино́сили жертву перед Господнім лицем. |
|
5 І приніс цар Соломон на жертву худоби великої двадцять і дві тисячі, а худоби дрібно́ї — сто й двадцять тисяч. І ви́конали обряд освя́чення Божого дому цар та ввесь наро́д. |
|
6 А священики стояли на ва́ртах своїх, а Левити — зо знаря́ддями Господньої пісні, що поробив цар Давид на подяку Господе́ві, „Бо навіки Його милосердя“, коли Давид хвалив ними; і священики сурми́ли навпроти них, а ввесь Ізраїль стояв. |
|
7 І посвятив Соломон сере́дину подві́р'я, що перед Господнім домом, бо приніс там цілопа́лення та лій мирних жертв, бо мідяний же́ртівник, якого зробив Соломон, не міг умістити цілопа́лення й хлібної жертви та лою. |
|
8 І справив Соломон того ча́су те свято на сім день, а ввесь Ізра́їль був з ним, дуже великий збір, що зійшовся звідти, де йдеться до Хамату, аж до єгипетського потоку. |
|
9 А восьмого дня спра́вили відда́ння свята, бо обряд освя́чення же́ртівника справляли сім день, і свято сім день. |
|
10 А дня двадцятого й третього сьо́мого місяця відпустив він народ до їхніх наметів, радісних та веселосердих через усе те добро, що Господь учинив Давидові й Соломонові, та народові Своєму Ізраїлеві. |
|
11 |
|
12 І явився Господь Соломонові вночі та й сказав йому: „Вислухав Я моли́тви твої, та вибрав оце місце для Себе на храм жертви. |
|
13 Якщо Я замкну́ небеса́, і не буде дощу, і якщо накажу́ сарані́ поїсти землю, і якщо нашлю́ морови́цю на наро́д Мій, |
|
14 і впокоря́ться люди Мої, що над ними кличеться Ім'я́ Моє, і помо́ляться, і бу́дуть шукати Ім'я́ Мого́, і повернуть зо злих своїх доріг, то Я вислухаю з небе́с, і прощу́ їхній гріх, та й вилікую їхній Край! |
|
15 Тепер очі Мої будуть відкриті, а уші Мої наста́влені на слу́хання моли́тви цього місця. |
|
16 І тепер Я вибрав, і освятив цей храм, щоб Ім'я́ Моє було там аж навіки, Мої ж очі та серце Моє бу́дуть там по всі дні. |
|
17 А тепер, якщо бу́деш ходити перед лицем Моїм, як ходив був ба́тько твій Давид, щоб зробити все, що наказа́в Я тобі, і якщо бу́деш дотри́муватися уставів Моїх та прав Моїх, |
|
18 то поста́влю певно трона царства твого, як склав Я заповіта з батьком твоїм Давидом, говорячи: Не буде в тебе перево́ду ніко́му з пануючих в Ізраїлі! |
|
19 А якщо ви відве́рнетеся та покинете устави Мої й заповіді Мої, що Я дав вам, і пі́дете, і будете служити іншим бога́м, і бу́дете вклонятися їм, |
|
20 то Я повирива́ю їх з Моєї землі, яку дав їм, а цей храм, що Я освятив для Ймення Свого, відкину від лиця Свого, і дам його за припові́стку та за посміхо́вище серед усіх наро́дів! |
|
21 А храм цей, що був найвищий, — кожен, хто прохо́дитиме біля нього, скам'яні́є та й скаже: За що́ Господь зробив так цьому Кра́єві та храму цьому?... |
|
22 І відкажуть: За те, що вони покинули Господа, Бога батьків своїх, Який вивів їх з єгипетського кра́ю, і держа́лися міцно інших богі́в, і вклоня́лися їм, і служили їм, — тому́ Він навів на них усе оце ли́хо!“ |
2-я ЛетописьГлава 7 |
|
1 |
|
2 Священники не могли войти в храм Господа, так как слава Господняя наполнила его. |
|
3 Все израильтяне видели огонь, сошедший с небес, и славу Господнюю, находившуюся в храме. Они стали на колени перед помостом и поклонились до земли, прославляя Господа псалмом: |
|
4 |
|
5 Царь Соломон принёс в жертву двадцать две тысячи быков и сто двадцать тысяч овец. Таким образом царь и все люди освятили храм, тем самым показав, что храм принадлежит Богу. |
|
6 Священники стояли на местах, готовые к службе, и у левитов были музыкальные инструменты, которые сделал царь Давид для прославления Господа. Они исполняли псалом «Прославляйте Господа, потому что любовь Его вечна!» Священники трубили в трубы, стоя напротив левитов. Всё это время народ Израиля стоял. |
|
7 Соломон освятил и внутреннюю часть двора, которая находилась перед храмом Господа. Это было место, где Соломон приносил жертвы всесожжения и жир приношений содружества. Царь совершил эти приношения во дворе, потому что бронзовый алтарь, который он сделал, не мог вместить все жертвы всесожжения, хлебные приношения и жир животных, принесённых в жертву содружества. |
|
8 Затем Соломон устроил в храме праздник, и весь израильский народ праздновал с ним. Там собрались люди со всего Израиля, от ущелья Емаф на севере и до границы с Египтом на юге. |
|
9 На восьмой день у них было священное собрание, так как они праздновали семь дней. После того как израильтяне освятили алтарь, который предназначался только для поклонения Господу, они продолжили празднование ещё семь дней. |
|
10 На двадцать третий день седьмого месяца Соломон отправил народ домой. Люди были очень счастливы, а их сердца были полны радости, потому что Господь был так добр к Давиду, к Соломону и к Своему народу Израилю. |
|
11 |
|
12 А ночью Господь явился Соломону и сказал ему: |
|
13 Если Я закрою небо и не будет дождя или если прикажу саранче уничтожить землю, или пошлю болезнь Моему народу, |
|
14 и, если Мой народ, который назван Моим именем, смирится и будет молиться, будет искать Меня и отвернётся от своих грешных поступков, тогда Я услышу его с небес. Я прощу грех израильтян и исцелю их землю. |
|
15 Теперь Мои глаза открыты, а Мои уши внимательно прислушиваются к молитвам, возносимым с этого места. |
|
16 Я избрал этот храм и освятил его, чтобы Моё имя находилось в нём вечно. Мои глаза и сердце всегда будут здесь, в этом храме. |
|
17 Ты же должен служить Мне, как служил твой отец Давид, чистосердечно и преданно, исполняя все Мои заповеди, подчиняясь Моим уставам и законам. |
|
18 Если ты будешь всё это делать, то Я сделаю так, что царём Израиля всегда будет выходец из твоей семьи. Я заключил соглашение с твоим отцом Давидом и дал ему обещание, что царём Израиля всегда будет править один из его потомков. |
|
19 |
|
20 тогда Я изгоню израильтян из земли, которую Я дал им. Я разрушу храм, в котором прославляют Меня и который Я освятил. Тогда Израиль станет посмешищем для всех народов. |
|
21 Каждый, кто будет проходить мимо этого храма, который так высоко почитался, ужаснётся и скажет: „Почему Господь так поступил с этой землёй и с этим храмом?” |
|
22 Тогда люди им ответят: „За то, что они оставили Господа Бога своего, Который вывел их отцов из Египетской земли, и последовали за другими богами, служа и поклоняясь им. За это Господь навёл на них всё это бедствие”». |
2-а хронiкиРозділ 7 |
2-я ЛетописьГлава 7 |
|
1 |
1 |
|
2 І священики не могли ввійти до Господнього дому, бо слава Господня напо́внила дім Господній! |
2 Священники не могли войти в храм Господа, так как слава Господняя наполнила его. |
|
3 А всі Ізраїлеві сини бачили, як схо́див огонь та Господня слава на храм той, і вони попа́дали обли́ччям до землі на підло́гу з камінних плит, і вклони́лися до землі, і дякували Господе́ві: „Добрий бо Він, бо навіки Його милосе́рдя!“ |
3 Все израильтяне видели огонь, сошедший с небес, и славу Господнюю, находившуюся в храме. Они стали на колени перед помостом и поклонились до земли, прославляя Господа псалмом: |
|
4 А цар та ввесь народ прино́сили жертву перед Господнім лицем. |
4 |
|
5 І приніс цар Соломон на жертву худоби великої двадцять і дві тисячі, а худоби дрібно́ї — сто й двадцять тисяч. І ви́конали обряд освя́чення Божого дому цар та ввесь наро́д. |
5 Царь Соломон принёс в жертву двадцать две тысячи быков и сто двадцать тысяч овец. Таким образом царь и все люди освятили храм, тем самым показав, что храм принадлежит Богу. |
|
6 А священики стояли на ва́ртах своїх, а Левити — зо знаря́ддями Господньої пісні, що поробив цар Давид на подяку Господе́ві, „Бо навіки Його милосердя“, коли Давид хвалив ними; і священики сурми́ли навпроти них, а ввесь Ізраїль стояв. |
6 Священники стояли на местах, готовые к службе, и у левитов были музыкальные инструменты, которые сделал царь Давид для прославления Господа. Они исполняли псалом «Прославляйте Господа, потому что любовь Его вечна!» Священники трубили в трубы, стоя напротив левитов. Всё это время народ Израиля стоял. |
|
7 І посвятив Соломон сере́дину подві́р'я, що перед Господнім домом, бо приніс там цілопа́лення та лій мирних жертв, бо мідяний же́ртівник, якого зробив Соломон, не міг умістити цілопа́лення й хлібної жертви та лою. |
7 Соломон освятил и внутреннюю часть двора, которая находилась перед храмом Господа. Это было место, где Соломон приносил жертвы всесожжения и жир приношений содружества. Царь совершил эти приношения во дворе, потому что бронзовый алтарь, который он сделал, не мог вместить все жертвы всесожжения, хлебные приношения и жир животных, принесённых в жертву содружества. |
|
8 І справив Соломон того ча́су те свято на сім день, а ввесь Ізра́їль був з ним, дуже великий збір, що зійшовся звідти, де йдеться до Хамату, аж до єгипетського потоку. |
8 Затем Соломон устроил в храме праздник, и весь израильский народ праздновал с ним. Там собрались люди со всего Израиля, от ущелья Емаф на севере и до границы с Египтом на юге. |
|
9 А восьмого дня спра́вили відда́ння свята, бо обряд освя́чення же́ртівника справляли сім день, і свято сім день. |
9 На восьмой день у них было священное собрание, так как они праздновали семь дней. После того как израильтяне освятили алтарь, который предназначался только для поклонения Господу, они продолжили празднование ещё семь дней. |
|
10 А дня двадцятого й третього сьо́мого місяця відпустив він народ до їхніх наметів, радісних та веселосердих через усе те добро, що Господь учинив Давидові й Соломонові, та народові Своєму Ізраїлеві. |
10 На двадцать третий день седьмого месяца Соломон отправил народ домой. Люди были очень счастливы, а их сердца были полны радости, потому что Господь был так добр к Давиду, к Соломону и к Своему народу Израилю. |
|
11 |
11 |
|
12 І явився Господь Соломонові вночі та й сказав йому: „Вислухав Я моли́тви твої, та вибрав оце місце для Себе на храм жертви. |
12 А ночью Господь явился Соломону и сказал ему: |
|
13 Якщо Я замкну́ небеса́, і не буде дощу, і якщо накажу́ сарані́ поїсти землю, і якщо нашлю́ морови́цю на наро́д Мій, |
13 Если Я закрою небо и не будет дождя или если прикажу саранче уничтожить землю, или пошлю болезнь Моему народу, |
|
14 і впокоря́ться люди Мої, що над ними кличеться Ім'я́ Моє, і помо́ляться, і бу́дуть шукати Ім'я́ Мого́, і повернуть зо злих своїх доріг, то Я вислухаю з небе́с, і прощу́ їхній гріх, та й вилікую їхній Край! |
14 и, если Мой народ, который назван Моим именем, смирится и будет молиться, будет искать Меня и отвернётся от своих грешных поступков, тогда Я услышу его с небес. Я прощу грех израильтян и исцелю их землю. |
|
15 Тепер очі Мої будуть відкриті, а уші Мої наста́влені на слу́хання моли́тви цього місця. |
15 Теперь Мои глаза открыты, а Мои уши внимательно прислушиваются к молитвам, возносимым с этого места. |
|
16 І тепер Я вибрав, і освятив цей храм, щоб Ім'я́ Моє було там аж навіки, Мої ж очі та серце Моє бу́дуть там по всі дні. |
16 Я избрал этот храм и освятил его, чтобы Моё имя находилось в нём вечно. Мои глаза и сердце всегда будут здесь, в этом храме. |
|
17 А тепер, якщо бу́деш ходити перед лицем Моїм, як ходив був ба́тько твій Давид, щоб зробити все, що наказа́в Я тобі, і якщо бу́деш дотри́муватися уставів Моїх та прав Моїх, |
17 Ты же должен служить Мне, как служил твой отец Давид, чистосердечно и преданно, исполняя все Мои заповеди, подчиняясь Моим уставам и законам. |
|
18 то поста́влю певно трона царства твого, як склав Я заповіта з батьком твоїм Давидом, говорячи: Не буде в тебе перево́ду ніко́му з пануючих в Ізраїлі! |
18 Если ты будешь всё это делать, то Я сделаю так, что царём Израиля всегда будет выходец из твоей семьи. Я заключил соглашение с твоим отцом Давидом и дал ему обещание, что царём Израиля всегда будет править один из его потомков. |
|
19 А якщо ви відве́рнетеся та покинете устави Мої й заповіді Мої, що Я дав вам, і пі́дете, і будете служити іншим бога́м, і бу́дете вклонятися їм, |
19 |
|
20 то Я повирива́ю їх з Моєї землі, яку дав їм, а цей храм, що Я освятив для Ймення Свого, відкину від лиця Свого, і дам його за припові́стку та за посміхо́вище серед усіх наро́дів! |
20 тогда Я изгоню израильтян из земли, которую Я дал им. Я разрушу храм, в котором прославляют Меня и который Я освятил. Тогда Израиль станет посмешищем для всех народов. |
|
21 А храм цей, що був найвищий, — кожен, хто прохо́дитиме біля нього, скам'яні́є та й скаже: За що́ Господь зробив так цьому Кра́єві та храму цьому?... |
21 Каждый, кто будет проходить мимо этого храма, который так высоко почитался, ужаснётся и скажет: „Почему Господь так поступил с этой землёй и с этим храмом?” |
|
22 І відкажуть: За те, що вони покинули Господа, Бога батьків своїх, Який вивів їх з єгипетського кра́ю, і держа́лися міцно інших богі́в, і вклоня́лися їм, і служили їм, — тому́ Він навів на них усе оце ли́хо!“ |
22 Тогда люди им ответят: „За то, что они оставили Господа Бога своего, Который вывел их отцов из Египетской земли, и последовали за другими богами, служа и поклоняясь им. За это Господь навёл на них всё это бедствие”». |